Вітер виникає в результаті різниці атмосферного тиску на великій території суходолу. У прибережній зоні переважає вітер з високою швидкістю, яка, однак, швидко зменшується в міру просування в глиб суходолу. У цілому, на суходолі більш високу швидкість вітру можна зафіксувати лише в горах, які піднімаються до більш високих і швидких шарів повітряних мас.

Використання енергії вітру має перспективу при середній швидкості в 4 – 5 м/с. При більш низьких значеннях енергоємність занадто мала для того, щоб вітроустановка себе виправдала. У Німеччині, наприклад, найбільш сприятливий показник близько 7 м/с характерний для вітрів на узбережжя Північного моря й північному узбережжі Балтійського моря.

Однак значення однієї лише середньої швидкості вітру – недостатній показник для того, щоб визначити чи варто використовувати вітер як джерело енергії. Наприклад, середня швидкість в 5 м/с характерна як для вітру, який дме протягом доби з постійною швидкістю в 5 м/с, так і для урагану, який бушує зі швидкістю 30 м/с чотири години підряд, а потім наступає двадцятигодинний штиль.

Отже, усе залежить від того, як часто й з якою швидкістю дме вітер. Протягом року найсильніші й часті вітри дують у листопаді, найбільш безвітряні місяці – серпень і вересень. Украй непостійні й шквалисті вітри не підходять для вітрогенераторів. Вони можуть навіть зламати ротори.