Газотранспортна система України (ГТС) – це система газосховищ, магістральних газопроводів, компресорних і газовимірювальних станцій, розподільних мереж.

ГТС України є другою за величиною в Європі. Вона також одна з найбільших у світі.

Газотранспортна система «Укртрансгазу» складається з магістральних газопроводів загальною довжиною 37,6 тисяч кілометрів. В ГТС входить 71 компресорна станція, їх загальна потужність — 5405 Мвт. Пропускна здатність ГТС на кордоні Росії і України — 288 мільярдів кубічних метрів. Пропускна здатність ГТС на кордоні України і Польщі, Румунії, Білорусії і Молдови — 178,5 мільярдів кубічних метрів. В тому числі з країнами Євросоюзу — 142,5 мільярдів кубічних метрів.

Для прикладу, в 2007 році українська ГТС перекачала 115 млрд куб. м газу з Росії в Європу.

 Газопроводи

Загальна довжина газопроводів України становить 283,2 тис. км

Магістральні газопроводи

Природний газ потрапляє в Україну через 22 магістральних газопроводи («Союз», «Прогрес», «Уренгой-Помари-Ужгород» та ін.), а виходить за межі України — по 15. Довжина газопроводів — 37,1 тисяча кілометрів, з них 14 тис. км — трубопроводи надвеликого діаметру (1020—1420 мм).

Розподільні мережі

Довжина — 246,1 тис. км.

Станції й підземні сховища газу

Система поєднує 72 компресорні станції (122 компресорних цехів) і 13 підземних сховищ. Це все забезпечує наявність найбільшого в Європі (крім Росії) активного обсягу газу — близько 32 мільярдів кубячних метрів або 21,3 % від загальноєвропейського активного обсягу газу. Система підземних газових сховищ включає чотири комплекси: Західноукраїнський (Передкарпатський), Київський, Донецький та Південноукраїнський.

Облік природного газу на газовимірювальних і газорозподільчих станціях

Газовимірювальні Станції (ГВС) — це станції, де проводять вимірювання кількості й визначення якості переданого природного газу.

Облік газу, що потрапляє в Україну, здійснюється на дев’яти ГВС і двох пунктах вимірювання газу: дві станції на території Білорусі, інші — у Росії.

Облік газу, що передається за територію України, відбувається на десяти прикордонних ГВС. З них дев’ять знаходяться на території України і одна в Росії.

По одній ГВС на кордоні України з Польщею, Словаччиною, Угорщиною й Росією, дві Газовимірювальні станції — на кордоні України з Румунією, три — з Молдовою.

Газ, що видобувають в Україні потрапляє в ГТС України через ГВС, ПРГ і ГРС: 68 станцій ДК «Укргазвидобування», 13 станцій ВАТ «Укрнафта» і безпосередньо споживачам через 177 газорозподільчих станцій (ГРС). Передача газу з газотранспортної системи в газорозподільчу мережу відбувається на 1416 ГРС.

Історія

Перший газопровід на території України — від міста Дашава до міста Стрий — був побудований в 1924 році. Цей рік прийнято вважати роком заснування газової промисловості України.

В 1948 році побудований газопровід «Дашава-Київ». Цей рік прийнято вважати роком заснування газотранспортної системи України. На той час «Дашава-Київ» був найбільш потужним газопроводом у Європі, його пропускна здатність становила близько 2 млрд.куб.м. на рік.

В 1951 році «Дашава-Київ» був продовжений до Москви (Дашава — Москва).

Бурхливий розвиток газотранспортна система України одержала в 60-70 роки. В 1967 році після введення в експлуатацію магістрального газопроводу «Долина-Ужгород-Західний кордон» (газопровід «Братство») почалася подача українського й російського газу в країни Європи. Таким чином, Україна стала транзитною країною величезних обсягів газу.

В 70-80 роки розпочали будувати трансконтинентальні газопроводи «Союз», Уренгой-Ужгород, «Прогрес» та інші.

В 1970 році загальна довжина газопроводів становила 11,5 тисяч кілометрів., в 1980 році — 18 тисяч кілометрів, а в 1990 році — вже майже 30 тисяч кілометрів.

23 березня 2009 року в Брюсселі пройшла інвестиційна конференція з питань модернізації ГТС, за підсумками якої НАК «Нафтогаз України» повинна одержати кредит в $2,5 млрд за низькою ставкою. Також будуть побудовані мінімум 9 газовимірювальних станцій в Україні біля кордону з Росією, вони будуть вимірювати газ, що потрапляє в Україну. Кабінет Міністрів України бере на себе зобов’язання гарантувати незалежність «Укртрансгазу» і забезпечити для нього надходження від доходів від передачі газу газопроводами високого тиску й від його зберігання. Уряд зобов’язується також відкрити українську ГТС для доступу сторонніх компаній, що бажають прокачувати газ по газопроводах високого тиску й «надати третім сторонам доступ до підземних сховищ газу на прозорих, комерційних умовах». Тарифи на прокачування й зберігання газу повинні бути встановлені з використанням відкритої методології, бути економічно обґрунтованими й «недискримінаційними».